Казковий сон

2017-01-01_21-08-15

Пугач Денис

11 років, учень 5 – А класу

Бершадської ЗОШ І – ІІІ ст. №3

20160518_084036Казковий сон

     Відомо, що бібліотека – це храм книг. І щоразу, коли бібліотекар закриває бібліотеку, починається  інше життя книг. Це я точно знаю, бо сам там був і бачив все на власні очі (А, може,то був і сон…,хоча це не так і важливо).

     Якось я прослизнув у бібліотеку і сховався між стелажами. Все було,як завжди: діти приходили обмінювати книги після уроків, ремонтували їх. І як тільки повернувся ключ в щілині дверей в кінці робочого дня я почув незрозумілі звуки. Я виглянув із-за стелажа і побачив,що книги почали оживати: в них зявилися руки, ноги, голова,а палітурки збільшувалися і стали ошатним одягом для них. Враз всі завмерли на середину вийшла найстаріша книга і промовила:

   – Друзі мене хвилює те,що з кожним роком діти все менше нас читають. Всі казки вони знають. Щось треба робити,бо невдовзі ми перетворимось на «сплячих красунь».

  – Я знаю, – сказала наймолодша книжечка. Потрібно створити нову казку, досі незнану. І якщо вона сподобається дітям, то будем щоночі створювати все нові і нові історії.

  – Все вірно! Молодець! – підтримали решта книг.

  – Але про що буде нова історія?

Всі книги навперебій почали подавати свої ідеї. І ніяк не могли прийти до істини. В розпал суперечки відкрились двері і незнайомий голос покликав всі книги за собою. Я теж тихенько побіг за ними. Ми потрапили у чарівний ліс. Там на нас чекали лісові музиканти, з якими книги заграли на чарівних інструментах. Після музичного відпочинку перед нами відкрилися ще одні чарівні двері. Я разом з книгами опинився на засніженій галявині. Книги,як справжні малюки,грали в сніжки. Як раптом почала накочуватися снігова лавина і ми ледь встигли пройти крізь Сніговий тунель. І,о диво! Ми в кімнаті чарівника. Невидимий чарівник показав дива ілюзіону. Ми й не помітили, як опинилися в надзвичайній кімнаті. В ній все було неймовірно великих розмірів. Як пізніше виявилось, це кімната велетня. І все,що ми бачили – теж його володіння. Заворожені книги почали так голосно шелестіти сторінками, що розбудили велетня І ледь встигли шмигнути в щілину. За мить всі книги і я були знову в бібліотеці.

   – Еврика! – крикнула наймолодша книга. У нас вже є нова історія – це пригоди в королівстві велетня.

  – Вірно! – підтримали книги. Давайте швидше  створювати нову книгу. В нас мало часу.

  – Що було далі я вже не памятаю. Бо почув голос матусі:

 – Вставай,сонько! Пора до школи!

Коли я переступив поріг школи, мерщій побіг до бібліотеки. І яким було моє здивування, коли на поличці я побачив книгу «Пригоди в королівстві велетня».

 – Значить це був не сон, – подумав я і пішов до класу…


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *