Про мою країну

2017-01-02_11-04-31

exi2evcdajiБосакевич Анастасія

15 років, учениця 10 класу

Бершадської ЗОШ І – ІІІ ст. №3

Про мою країну

Моя країна-це земля де росте калина.

Мій край-це за столом єдина родина.

Це клаптик землі, де колосяться ниви.

Де відголоски козацтва чути донині.

Де стеляться степу широкі простори,

Де бринить Шевченкове слово.

І я готова Бога проклясти,

Як суджено цьому усьому пропасти.

Лиш в тих, в кого не лишилось нічого святого

Посягне рука на цей світ барвінковий.

Свій хижий вишкір імперіалізму демонструє ворог нашій Вітчизні.

Смертельна загроза над нами повисла,

І ми ділим життя на "до" і "після".

Стали цінувати усе надто пізно:

Можливість гуляти сповненим містом,

А не переступати уламки розбитих будівель,

І чиїхось надій побитих об біль.

Жити без страху про завтрашній день,

Стабільне майбутнє, ростити дітей.

Страх увімкнути о шостій новини,

Щоб не почути ім'я батька чи сина.

І я до скону буду вдячна тим,

хто стоїть за свободу, за волю, українську природу.

Хто стоїть за "садок вишневий коло хати",

За "чорнобривці, що під вікном насіяла мати",

За "червону калину, що гнеться у лузі"

Хто живе і вмирає в постійній напрузі.

Термін "війна" не протрактує жоден словник,

 Бо це не явище, і не показник.

Це згорьованої матері душевний крик,

Це біль і страждання , і жалобна мить.

Та і постійно щось зліва за Україну щемить.

Коли все зупинилось, країна завмерла,

І постала у мирі гостра потреба.

І я закликаю скласти зброю.

Не треба війни . Не треба.

Ніколи!

 

 

 


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *